записка

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА до проекту Закону України "Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України» в частині забезпечення принципів рівності та диспозитивності кримінального процесу за умови збереження процесуального балансу правових позицій сторони обвинувачення та сторони захисту. Проект закону є надзвичайно важливим та актуальним як з точки зору виконання зобов’язання за Угодою про асоціацію, так і інших міжнародно-правових зобов’язань України щодо адаптації національного законодавства до ратифікованих Україною актів міжнародного права. Так, діючий процесуальний закон особливу увагу приділяє захисту прав людини, що є суттєвим кроком до утвердження в нашій державі справедливого правосуддя та ефективного функціонування правового механізму, за яким повноюміроюбудутьреалізованізавданнякримінальногосудочинства.Наявність же певнихнедоліків, якімаютьсистемний характер, спричинені, насамперед, невідповідністюприйнятихпроцесуальнихрішеньзагальним принципам, задекларованим у загальнійчастині КПК . Зокрема, загальна декларативна норма – ст. 12 КПК кореспондується із спеціальною імперативною нормою - статтею 206 КПК України, де слідчийсуддязобов’язанийзвільнитипозбавленусвободи особу, якщо орган державноївладичислужбова особа, підвартоюякихтримаєтьсяця особа, не надастьсудоверішення, яке набрало законноїсили, або не доведенаявністьіншихправовихпідстав для позбавлення особи свободи. У основу цьогоправовогоінструментузакладений принцип прав людини, якийдомінує у системііншихпринципів: 1) верховенство права; 2) законність; 3) рівність перед законом і судом; 4) повага до людськоїгідності; 5) забезпечення права на свободу та особисту недоторканність; 6) недоторканність житла чи іншого володіння особи; 7) таємницяспілкування; 8) невтручання у приватнежиття; 9) недоторканність права власності; 10) презумпціяневинуватості та забезпеченнядоведеності вини; 11) свобода від самовикриття та право не свідчити протии близьких родичів та членів сім’ї;  12) заборона двічі притягувати до кримінальної відповідальності за одне і те самеправопорушення; 13) забезпечення права на захист; 14) доступ до правосуддя та обов’язковість судових рішень; 15) змагальністьсторін та свобода в поданні ними суду своїхдоказів і у доведенні перед судом їхпереконливості; 16) безпосередністьдослідженняпоказань, речей і документів; 17) забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності; 18) публічність; 19) диспозитивність; 20) гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування технічними засобами. 21) розумність строків; 22) мова, якоюздійснюєтьсякримінальнепровадження. Значення принципів як норм вищого ступеня нормативності полягає перш за все у тому, що кожне рішення правозастосувальника, яке приймається з порушенням їх вимог, підлягає скасуванню, а одержана інформація не має доказового значення. Знання принципів сприяє правильному розуміннюзмістузвичайних правових норм. Нерідко доцільність і порядок їх практичного застосування визначається через норму - принцип. У подібних випадках принцип виступає як оціночний критерій правильності реалізації правових норм і засіб для застереження від механічного застосування того чи іншого правового положення. Значення принципів полягає також у тійролі, яку вони відіграють у ходіподолання прогалин у законодавстві. Будучи своєрідними ціннісними орієнтирами, принципи використовуються у разі правозастосування за аналогією. Однак, на практиці, ці орієнтири не знаходять свого належного застосування. В порівнянні з Кодексом 1960 року ціпринципиносять не формальнийзміст, а є нормами матеріального права, якімаютьвищуюридичну силу над іншими нормами матеріального та процесуального права цього Закону. Однак, судова практика свідчить про надання переваги позиції сторони обвинувачення, коли процесуальна роль сторони захисту залишається формально. У запропонованих змінах до кримінального процесуального закону автори законопроекту пропонують його доповнити терміном: «професійна правова позиція сторони захисту». Механізм оформлення у процесуальний документ професійної позиції адвоката у справі стане реальною нагодою підняти як професійний рівень адвокатури, як інституту захисту прав громадян України, так і професійний рівень сторони обвинувачення та суду, що, безперечно, буде мати наслідком підвищеня довіри до судової системи. Автори законопроекту виходять також із того, що суд не можевільнотлумачитизмістнормипроцесуального закону, особливо, у  контекстіосновнихпринципів, зокрема, визначених ст. 22 та 26 КПК. А тому, змушений будевключати у обгрунтування будь-якого рішення професійну правову позицію сторони захисту. Особливо це стосується питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом при обранні та продовженні термінів запобіжного заходу, коли невмотивована позиція суду щодо продовження строку тримання під вартою, без аналізу професійної правово ї позиції сторони захисту є ознакою упередженості суду, грубого порушення права на захист, права людини на свободу та особисту недоторканість, що гарантовано державою та міжнародними інституціями, та такий суддя підлягає негайному відводу (п.1.4 ст. 75 КПК). Таким чином, запропоновані зміни до КПК сприятимуть стабілізації конфлікту навколо необґрунтованих судових рішень, та змусить учасників кримінального процесу підвищити власний професійний рівень.